Дігоксин – друг чи ворог?

Згідно з результатами дослідження, проведеного в США, впровадження дігоксину в лікування пацієнтів з діагностованою систолічною серцевою недостатністю (СН) було пов’язане зі значним зростанням смертності (до 72%), однаково у чоловіків та жінок і незалежно від того приймали пацієнти бета-блокатори чи ні.


Згідно з останнім аналізом доказів того, що дігоксин покращує прогноз – недостатньо, до того ж він, щонайменше теоретично, пов’язаний з різними видами шкідливого впливу. Вчені кажуть, що використання дігоксину має бути переоцінено і необхідно встановити чи він дійсно допомагає пацієнтам з СН. Виникає запитання: «Яке ж місце дігоксину в сучасному лікуванні пацієнтів?»


Як в Європейських так і у Американських рекомендаціях дігоксин фігурує не більше як терапія другої лінії у лікуванні систолічної СН. Дані рекомендації ґрунтуються на інтерпретації результатів найбільшого рандомізованого дослідження по дігоксину – DIG (Digitalis Investigation Group), яке почалося на початку 1990 р., коли інгібітори АПФ лише впроваджувалися у лікування, а роль бета-блокаторів ставилася під сумнів.

В тому дослідженні дігоксин не знижував смертності, але зменшував частоту госпіталізації з приводу погіршення перебігу СН (декомпенсації). Dr Alan S Go каже: «Це було тим, що ми б сьогодні назвали – субоптимальною терапією. Дігоксин може асоціюватися з гіршим прогнозом навіть у оптимально пролікованих пацієнтів.»

Згідно з результатами теперішнього дослідження терапія СН, яка включає бета-блокатори та інгібітори АПФ, позбавляє потреби ризикувати, призначаючи дігоксин. Люди, які брали участь у дослідженні (n=2891), були з недавно діагностовано систолічною СН (з 2006 по 2008рр) та не приймали дігоксин раніше. 18% учасників було призначено дігоксин і вони приймали його у середньому протягом 2,5 років.

Співвідношення прогнозу в групах з дігоксином (n=529) та без дігоксину (n=2362) з недавно діагностованою СН:

 

Загальна смертність

Госпіталізація з приводу СН

Вся група

1.72 (1.25-2.36) 1.05 (0.82-1.34)

Одночасно з прийомом бета-блокаторів

1.55 (1.11-2.18)

1.08 (0.83-1.42)

Без прийому бета-блокаторів 2.24 (1.20-5.17)

0.88 (0.46-1.69)

 

Причини смерті у дослідженні не вказуються, але є припущення. Відомо, що дігоксин може збільшити ризик виникнення певних аритмій. У пацієнтів, які отримували дігоксин переважали фібриляція або тріпотіння передсердь, що можна пов’язати із вживанням ліків. Якщо пацієнт має фібриляцію передсердь та систолічну СН то йому зазвичай призначається дігоксин для лікування того та іншого.

Але в будь-якому разі це неправильна стратегія. Адже, як видно з вищезгаданих досліджень, дігоксину не достатньо для контролю серцевого ритму при лікуванні фібриляції передсердь, він менш ефективний як альтернативні йому бета-блокатори чи антагоністи кальцію і має гірший прогноз при фібриляції передсердь ніж при СН.