Гіпертонічна хвороба

• Що таке артеріальна гіпертензія?
• Причини розвитку артеріальної гіпертензії
• Як проявляється артеріальна гіпертензія?
• Лікування. Чи необхідно лікувати артеріальну гіпертензію?

Що таке артеріальна гіпертензія?

Артеріальна гіпертензія (АГ) — одне з найпоширеніших хронічних захворювань людини. За даними офіційної статистики, в Україні у 2007 році зареєстровано понад 11 млн людей з АГ, що складає 29,9 % дорослого населення. Але, як показують дослідження, цей показник становить близько 36%.

Артеріальна гіпертензія , за визначенням Комітету експертів ВООЗ — це постійно підвищений систолічний артеріальний тиск (САТ) ?140 мм.рт.ст. та/або діастолічний артеріальний тиск (ДАТ) ? 90 мм.рт.ст, якщо таке підвищення стабільне, тобто підтверджується при повторних вимірах артеріального тиску (АТ) (не менше ніж 2–3 рази в різні дні протягом декількох тижнів).

Есенціальна гіпертензія (первинна гіпертензія) — це підвищений АТ за відсутності очевидної причини його підвищення.
Вторинна гіпертензія (симптоматична) — це гіпертензія, причина якої може бути виявлена. Згідно з рекомендаціями ВООЗ, Європейського товариства гіпертензії і Європейського товариства кардіологів (2007) виділяють кілька рівнів АТ (табл. 1.1).

Поділ рівнів АТ на нормальний і високий умовний, тому що розмежувальна риса між ними відсутня. Однак відомо, що рівень АТ і смертність внаслідок серцево-судинних захворювань перебувають у прямому взаємозв’язку: чим вищий АТ, тим вищою є смертність. Навіть АТ 120/80 мм рт. ст. пов’язаний із більш істотним ризиком розвитку серцево-судинних захворювань, ніж, наприклад, АТ 110/75 мм рт. ст. Ризик прогресивно підвищується, коли АТ досягає ?140/90 мм рт. ст.

ІІ. Причини розвитку артеріальної гіпертензії:

1. Сучасною медичною наукою механізми розвитку АГ дослідили досить добре. З іншого боку, встановити причини АГ у кожної конкретної людити дуже важко.
2. Добедено, що існують чинники, які сприяють виникненню АГ. Ці чинники називаються факторами ризику. Основними факторами для виникнення АТ є:
2.1. Вік. Існує позитивна залежність між АТ і віком. У цілому рівень діастолічного АТ підвищується до 55 років, потім змінюється мало. Систолічний АТ постійно зростає з віком.
2.2. Стать. Середні рівні АТ і поширеність АГ в жінок молодого і середнього віку дещо менші, ніж у чоловіків. Пізніше ця залежність змінюється.
2.3. Спадковість — один із найвпливовіших факторів майбутнього розвитку АГ. Виявлено тісний зв’язок між АТ найближчих родичів (батьки, брати, сестри).
2.4. Маса тіла. Зв’язок між масою тіла і рівнем АТ прямий, значний і стійкий. Надлишкова маса асоціюється з 2–6-кратним підвищенням ризику виникнення АГ.
2.5. Харчування:

• — кухонна сіль — її вживання понад фізіологічну норму має прямий зв’язок з підвищенням АТ;
• — інші мікроелементи — існує зворотний зв’язок між недостатнім вживання К+ (свіжі фрукти, свіжі овочі, проросле зерно, бобові й не дроблене зерно), Са2+ (сири тверді, сухе молоко, соя, бобові, горіхи, петрушка, капуста, фініки, кефір, йогурт, вершки) та Mg2+ (насіння соняшника, гарбуза, чорні боби, соя, шпинат) і високим рівнем АТ;
• — макроелементи: білки, жири, вуглеводи, харчові волокна. Переважання в харчовому раціоні овочів та фруктів, риби, білого курячого м’яса, обмеження вживання тваринних жирів, холестерину та солодощів сприяє зменшенню рівня АТ;
• — кава та кофеїн — відновлення пресорного ефекту кофеїну відбувається через декілька годин після вживання кави. АГ виникає втричі частіше серед тих, хто вживає від 1 до 5 чашок кави на день, порівняно з тими, хто не вживає кави взагалі. Кофеїн, що міститься в міцній каві, підвищує ДАТ у чоловіків із гіпертензією на 8 мм рт.ст., а в осіб із нормальним АТ — на 3 мм рт.ст.;
• — алкоголь — зловживання алкоголю має прямий зв’язок з підвищенням рівня АТ, причому як епізодичне, так і хронічне. Залежність між уживанням алкоголю та поширеністю АГ має вигляд J-подібної кривої. Частота АГ найменша серед осіб, які вживають алкоголь в окремих випадках, і поступово зростає залежно від зростання щоденної кількості вживаних алкогольних напоїв.

2.6. Паління. Нікотин різко підвищує АТ навіть у завзятих курців. Ефект кожної сигарети триває близько 30 хвилин. Вже на 1-й хвилині після її випалювання систолічний артеріальний тиск підвищується на 15 мм рт.ст., а на 4-й — на 25 мм рт.ст. При однакових рівнях АТ мозковий інсульт та ішемічну хворобу серця в осіб, які палять, виникає в 2–3 рази частіше, ніж у тих, хто не палить.
2.7. Психосоціальні фактори. Стрес сприяє підвищенню АТ. Проте поки що невідомо, чи призводить тривалий стрес до довготривалого підвищення АТ.
2.8. Соціально-економічний статус. У країнах із розвинутою економікою визначається зворотний зв’язок між АТ і рівнем освіти, доходів та професійним статусом. Разом із тим у країнах перехідного і до перехідного періоду визначається значна поширеність АГ серед забезпечених верств населення. Досвід більшості країн свідчить, що зі зростанням економіки в суспільстві реєструється неухильне підвищення рівнів АТ і поширеності АГ серед малозабезпечених верств населення.
2.9. Фізична активність. В осіб, які ведуть малорухомий спосіб життя, ризик виникнення АГ на 20–50 % вищий, ніж у фізично активних. Регулярні аеробні фізичні навантаження є досить ефективним засобом не медикаментозного лікування АГ.

ІІІ. Як проявляється артеріальна гіпертензія?

До розвитку ускладнень, артеріальної гіпертензії часто протікає безсимптомно, а єдиним його проявом є підвищення АТ.
Проявами АГ найчастіше визначаються ураження так званих органів-мішеней: серце, головного мозку, нирок, очного дна.
Найчастіше проявами хвороби є: головний біль, частіше в області лоба чи потилиці, запаморочення, біль в ділянці серця, дзвін в вухах, миготіння «комах» перед очима, зниження гостроти зору, приступи задухи (гострої лівошлуночкової недостатності), набряки ніг.
Тривалий період безсимптомних органних уражень закінчується розвитком ускладнень, які можна розділити на дві великі групи:

• зумовлені ушкодженням судин внаслідок тривалого впливу підвищеного АТ (гіпертензивні ускладнення);
• пов’язані з атеросклеротичним ураженням судин. Ці ускладнення можуть розвиватися і при нормальному рівні АТ, однак наявність АГ зумовлює більш ранню появу і більш тяжкий перебіг.

Судинні (гіпертензивні) ускладнення розвиваються внаслідок прямої механічної дії підвищеного тиску на серце і судини. До них належать гіпертензивна енцефалопатія, крововилив у мозок, субарахноїдальний крововилив, гіпертрофія лівого шлуночка, серцева недостатність, крововилив у сітківку, набряк соска зорового нерва і втрата зору, первинний нефросклероз і ниркова недостатність, розшаровуюча аневризма аорти, фібриноїдний некроз артеріол і злоякісна АГ.
Атеросклеротичні ускладнення проявляються ІХС, у тому числі інфаркт міокарда і раптовою смертю, атеротромботичним інсультом, атеросклеротичним ураженням периферичних артерій, стенозом ниркової артерії та ін.
Ще раз наголосимо – у більшості хворих АГ протікає без симптомів. Перші прояви захворювання можуть бути наслідком незворотного ураження серця, головного мозку, нирок.

Гіпертензивний криз — це раптове значне підвищення артеріального тиску від нормального або підвищеного рівня, що майже завжди супроводжується появою чи посиленням розладів із боку органів-мішеней або вегетативної нервової системи.
Критеріями гіпертензивного кризу є:

• раптовий початок;
• значне підвищення артеріального тиску;
• поява або посилення симптомів із боку органів-мішеней.

Згідно з класифікацією кризів робочої групи Українського товариства кардіологів (1999), залежно від наявності чи відсутності ураження органів-мішеней і необхідності термінового зниження АТ виділяють:

• ускладнені кризи (з гострим або прогресуючим ураженням органів-мішеней, становлять пряму загрозу життю хворого, потребують негайного, протягом однієї години, зниження АТ);
• неускладнені кризи (без гострого або прогресуючого ураження органів-мішеней, становлять потенційну загрозу життю хворого, потребують швидкого — протягом кількох годин — зниження АТ).

ІV. Лікування. Чи необхідно лікувати артеріальну гіпертензію?

Відповідь на це питання вперше отримано в 1967 р., коли були опубліковані результати дослідження Veterans Administration у США (перше велике дослі-дження, присвячене вторинній профілактиці АГ), які показали, що лікування м?якої, помірної і тяжкої АГ дозволяє знизити частоту розвитку ускладнень протягом 5 років з 55 до 18%. У подальшому було здійснено багато профілактичних програм, що підтвердили ці результати. За результатами дослідження, у яких брали участь 37 тис. хворих, виявили, що зниження діастолічного артеріального тиску тільки на 5–6 мм рт. ст. асоціюється зі зниженням смертності внаслідок серцево-судинних захворювань на 21%, частоти фатальних і нефатальних інсультів — 42%, фатальних і нефатальних ІМ — 14% (Mac Mahon, 1990)
Коли починати лікування? Доведено, що зниження навіть незначно підвищеного АТ зменшує серцево-судинну захворюваність і смертність. Однак АТ — не єдиний чинник, що визначає прогноз при АГ. Ураження органів-мішеней, таких як серце або нирки, а також порушення ліпідного обміну, цукровий діабет істотно погіршують прогноз захворювання. Наявність одного або декількох з перерахованих факторів може мати більший негативний вплив, ніж невелике підвищення АТ. У зв’язку з цим, ухвалюючи рішення щодо лікування, слід зважити всі обставини — і рівень АТ, і наявність факторів ризику.
Якщо у хворого діагностовано 2-й або 3-й сту-пінь АГ, тобто систолічний артеріальний тиск ≥160 мм рт. ст. і/або діастолічний артеріальний тиск ≥100 мм рт. ст., лікар призначить медикаментозне лікування відразу, незалежно від того, чи є у хворого додаткові фактори ризику, тому що саме по собі підвищення АТ до такого рівня досить небезпечне з огляду на розвиток ускладнень.

Якщо у хворого виявлений 1-й ступінь АГ, тобто систолічний артеріальний тиск

Ізольовану систолічну гіпертензію часто виявляють у пацієнтів похилого віку. Вона підлягає медикаментозному лікуванню, мета якого — знизити систолічний артеріальний тиск до 140 мм рт. ст.

Ізольовану систолічну гіпертензію (як правило, м’яку) спостерігають також у підлітків і людей молодого віку. Їм показане немедикаментозне лікування. На сьогодні немає доказів на користь медикаментозного лікування таких пацієнтів.

Лікування немедикаментозними засобами
Немедикаментозна засоби спрямовані:

• на зменшення маси тіла за наявності ожиріння;
• зменшення вживання алкоголю;
• регулярне виконання динамічних фізичних вправ;
• обмеження вживання кухонної солі до 5,0 г на добу (1/2 ч. ложки солі);
• достатнє вживання калію, кальцію та магнію;
• зменшення вживання насичених жирів та холестерину;
• відмову від паління.

Харчові компоненти низькосольової DASH-дієти, що включає фрукти, овочі і продукти з низьким вмістом жирів

Медикаментозне лікування

1. Антигіпертензивне лікування істотно знижує серцево-судинну захворюваність і смертність, але менш істотно впливає на загальну смертність.
2. Поліпшення прогнозу під впливом лікування спостерігають у всіх вікових групах, включаючи хворих з ізольованою систолічною гіпертензією, а також у всіх етнічних групах.
3. Антигіпертензивне лікування найбільш істотно знижує ризик фатального і не-фатального інсульту (на 30–40%), ризик коронарних подій також знижується, хоча й менш істотно (на 20%). Лікування значно (в 2 рази) знижує ризик розвитку СН.
4. Відповідно до рекомендацій Європейського товариства гіпертензії і Європейського товариства кардіологів (2007), для лікування АГ слід застосовувати антигіпертензивні препарати п’яти основних класів:

• сечогінні;
• антагоністи кальцію;
• інгібітори АПФ;
• блокатори рецепторів ангіотензину II;
• блокатори β-адренорецепторів.

Лікування потрібно проводити лише за рекомендацією лікаря. Самолікування може призвести до неочікуваних наслідків. Не варто лікуватися за порадами фармацевта.